Історія країни

h_02

Протягом тисячоліть українська нація формувалася на території сучасної України. Історики знаходять її коріння у трипільській культурі, яка розвивалася в Середній Наддніпрянщині в III тис. до н. е., в спадщині скіфів, черняхівських пам’ятках. Понад 1100 років тому на просторах України утворилася потужна середньовічна європейська монархія – Київська Русь. У XII-XIII ст. ця держава розпалася і частина її земель перейшла під володіння Московії.

Подальшим в історії української нації суверенною державою було Галицько-Волинське князівство (держава Данила Галицького XIII-XIV ст.). Після тривалого періоду боротьби за свою незалежність з Литвою і Польщею Україна знову з’явилася на європейській політичній карті як Запорізька Січ у результаті перемоги гетьмана Богдана Хмельницького в національно-визвольній війні 1648 – 1654 рр..

Після нетривалого періоду суверенітету йдуть сторіччя колоніального існування України, розділу її земель між Російською імперією і Польщею, а після її занепаду – Австро-Угорщиною (з 1772 р.).

Революційні процеси в лютому і жовтні 1917 р. зруйнували монархію і Російську імперію і привели до проголошення незалежності України IV універсалом 22 січня 1918 і створення УНР.

Перша світова війна прискорила розпад Австро-Угорської імперії, в одній з частин якої 1 листопаді 1918 року була проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки. ЗУНР проіснувала вісім місяців.

Протягом 1917-1921 рр.. Наддніпрянська Україна (або Велика Україна) була ареною запеклої боротьби, військових дій шести різних армій. Урядам Центральної Ради (М. Грушевський, С. Петлюра), гетьмана П. Скоропадського (період Гетьманщини), Директорії не вдалося відстояти українську державність. Але зроблене ними мало велике значення. Національна свідомість, раніше притаманна лише частины інтелігенції, поширилася на всі верстви українського суспільства. Українську Радянську Соціалістичну Республіку (1921 р.) в тій чи іншій формі визнали десятки країн. Більшість населення України проявило прагнення до незалежного державного розвитку.

Перебуваючи в рамках СРСР, згідно з союзною Конституцією, Українська РСР зберігала формально деякі права і ознаки суверенної держави: територію, органи державної влади та управління, бюджет, державний герб, прапор, гімн, Конституцію.

У 1944 році за рішенням Верховної Ради СРСР союзним республікам, у тому числі Української РСР, було повернено право на самостійну зовнішню діяльність. Роком пізніше Українська РСР стала одним із членів-засновників Організації Об’єднаних Націй.

За період з 1944 по 1990 рік Україна стала учасницею 156 міжнародних договорів, членом 16 міждержавних організацій, брала участь у роботі майже 60 постійних і тимчасових міжнародних органів. 16 липня 1990 Верховна РадаУкраіни прийняла історичного ваги документ – Акт про державний суверенітет, в якому проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах території України і незалежність. 24 серпня 1991, приймаючи цю Декларацію і виходячи з права на самовизначення Верховна Рада проголосила Акт про незалежність України. Територія її була оголошена єдиною і неподільною. Тут мають дію виключно Конституція і закони України. 1 грудня 1991 відбувся всеукраїнський референдум, який підтвердив цей історичний вибір понад 90 відсотками голосів.

Після проголошення незалежності України визнали понад 130 держав світу. Більш ніж з 120 державами встановлено дипломатичні відносини.

Джерело:

http://svit.ukrinform.ua/Ukraine/ukraine.php?menu=history

Online WordPressORG template HostingReview
Вейк Николас ван