Гора Ай-Петрі

22Офіційна назва: г. Ай-Петрі

Висота: 1234 м.

Цікавий факт: в перекладі з грецької означає “Святий Петро”

Унікальність: вершина Ай-Петрі вважається самим вітряним місцем в Україні, канатна дорога на Ай-Петрі є з найдовшим безопорним прольотом в Європі (1860 м.)

 Відпочинок на Ай-Петрі можна піднятись до “зубців”, проїхатись на канатці, взимку спуститсь на лижах.

Графік роботи:                цілодобово

Вартість вхідних квитків до Ай-Петринських зубців: дорослі, школярі, студенти – 20 грн.

Умови фотозйомки: фотозйомка – безкоштовно.

Місцезнаходження: Крим, Ай-Петринська яйла (знизу знаходиться селище Місхор)

11Як дістатись громадським транспортом:

від Ялти – маршрутними таксі № 27 до Місхору (час в дорозі 25-30 хв.)

від Ялти – на Ай-петринську яйлу ходить маршрутне таксі № 50

від Севастополя – маршрутними таксі або автобусами до Місхору (час в дорозі 1год. 30 хв.)

з Місхору на Ай-Петрі можна піднятись на канатній дорозі (підйом займає 20 хв., але влітку черга до входу в кабінку може зайняти у вас від 30 хв. до 2 годин)

Примітка: канатна дорога працює влітку з 8:00 до 20:00, взимку з 11:00 до 16:00; вартість на початок 2010 р. – 50 грн. (в одну сторону)

власним транспортом:

від  Ялти – по трасі Севастополь – Ялта (М-19) до повороту коло селища Виноградне. Звідти по трасі Ялта-Бахчисарай (Т 01-17) УВАГА! Якщо Ви видій без досвіду – то краще не ризикувати. Серпантин дороги є дуже складним.

Координати      Ай-Петрі на карті: GPS координати: 44°27’8.09”N, 34°3’38.97”E

Digital ImageЛегенда

Це сталося так давно, що навіть Чорного моря ще не було, а на його місці шумів величезний океан. Над водними просторами гуляли молоді пружні вітри. Але обмілів океан, народжуючи гори і степи, долини та ущелини. З синіх водних глибин з’явилася скеляста земля, і вітри облюбували її для свого притулку. Вони довго носилися над пінними валами, а відпочивати та набиратися сил прилітали на гірське плато. Тут в бірюзові небеса вп’ялися кам’яні башти. У зубчастої велетенської короні іскрилися краплі нічної роси, що випромінюється синє світло. Тут і оселився цар Вєтров. Відпочивав цар на кам’яному ложі, гріючись на літньому сонці, і його сиву бороду обдувало ласкаві легкі вітри. Гарний цар Вєтров, з хмар і хмар в’ються його довге волосся, а блакитний небесний плащ струмує з могутнім плечах. Кожна пора року дарує цареві свої чудові фарби. Любить старий цар будувати казкові замки і міста. Він повільно надуває білі вежі, споруджуючи повітряні фортеці і палаци. Хмари стали поезією повітряних вихорів, царських синів Вєтров, буйних і ласкавих вторгнень. Кожен з них по-своєму створює хмари: у всіх різна форма, відтінки кольору, щільність, політ над землею. Але багато лиха несли розбушувалися вітри хатам, куренях, гротів, де тулилися людські племена. Вітер гасив вогонь у вогнищах або пролітав вогненним вихором, спалюючи все на своєму шляху. Вирішили люди знайти мирну угоду з царем Вєтров. Зібралися вожді приморських племен. З багатьох вершин і долин прийшли вояки й розташувалися біля багаття на березі моря. Довго вони сиділи біля вогню, тримаючи рада, обмінюючись думками. Але так і не змогли запропонувати вони мешкали навколо скелястого плато племенам, якими дарами догодити царя Вєтров, щоб він приборкав свою могутню і шалену силу. І раптом Петро, самий тихий і непоказний воїн, сказав: – Я покори Вітер! Засміялися вожді: – Ти підрости, воїн! Окрепнем м’язами, а потім будеш хвалькувато говорити подібні слова! Нічого не відповів Петро, а подався в гори, в обитель вітрів. Довго він піднімався по скелястих кручах. Навколо, страшно завиваючи, реготали і свистів таємничі й невидимі істоти. – Геть, відьми й лісовики! Я не боюся вас! – Відганяв Петро розвеселившись лісових духів. Нарешті добрався до царського трону. Велетень-вітер, гріючись на сонечку і посміхаючись, чекав свого майбутнього переможця, адже протяги нашептали цареві про раду воїнів на березі моря. Встав Петро на скелі, щоб вище здаватися, і промовив: – Цар Вєтров, відтепер ти будеш служити людині і працювати на нього! Розлютився цар Вєтров і дмухнув з усіх сил, щоб воїн упав з обриву. Але Петро вихопив з-за пазухи бичачий міхур, висушений і легкий, як перо, підняв над головою і злетів у небо. Вітер дув, а Петро майстерно керував своїм летючим крилом і ковзав над горами, лісами, скелями. Ще пущі лютився Вітер, але нічого не зміг зробити з сміливцем. Тоді Вітер вирішив припинити дути, щоб Петро упав на скелі і розбився. Але він, уміло керуючи легким крилом, опустився прямо в море на плаваюче колоду. Тоді Вітер обрушила на нього грізні вали, намагаючись потопити в морській безодні. Але знову Петро підняв над головою бичачий міхур – і ніби злетів вітрило над хвилею, і він поплив до берега. Зрозуміли люди, які спостерігали за поєдинком: недарма хвалився Петро – він показав їм, як можна підкорювати вітер. Стали вони будувати рибальські човни і ставити на них легкі вітрила-крила. А на суші споруджувати крилаті вітряки. Перестали люди бояться вітру, адже він став помічником у їх важке життя. А гору, обитель вітрів, назвали Ай-Петрі, в перекладі з грецької – Святий Петро. На знак подяки за те, що Петро навчив людей боротися з вітром, вони віднесли його до лику святих …

Джерело:

http://www.thisisukraine.org/uk/what-to-see/pryroda/213-ajpetri.html

Ви можете залишити коментар, або посилання на Ваш сайт.

Залишити коментар

Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.

Online WordPressORG template HostingReview